Побувала на виставці побутових речей кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя, вишукано-декоративних, з акцентом на стиль ар-нуво. Так сподобалися глечик і миска для вмивання, що попросила себе з ними сфотографувати ))) Ну і, звичайно ж, не пройшла повз інші речі, не лише роздивилася їх, але ще й обмацала обережно те, до чого можна було доторкнутися. Уже вертаючись додому, подумала, що такі враження цілком можна назвати мандрівкою в часі для моєї вищої я. Бо в одного з її попередніх втілень, жінки, що жила в другій половині ХІХ сторіччя, за моїми уявленнями, було щось подібне.
А ввечері спитала в неї, чи були в тієї жінки такі речі. «Схожі на такі», – уточнила вища я (я зрозуміла, про що це: та жінка жила трохи раніше, ніж у мистецтві запанував ар-нуво, тож її побутові речі були іншого стилю). Я навіть відчула, як вища я при цьому посміхнулася. Але все ж вирішила уточнити: «Чи можна буде сказати, що ти, говорячи це, посміхалася?» Вона відповіла: «Звичайно, можна», і додала, що все так і було. А вже як я після того посміхалася… Бо ці її відповіді на мої питання мені вдалося сприйняти словами, що особисто для мене є неабияким досягненням.
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
