Згадала, що так і не розмістила тут спогад про котиків.
Восени 2020 року, після завершення напрацювання трьох частот космоенергетики, я на тиждень приїхала до подруги. Сама подруга, яка на той час досить скептично ставилася до всієї цієї езотерики, інтересу до мого захоплення не виявила. Зате, на мій подив, до мене змінила ставлення її киця. Раніше вона визнавала тільки господарів, від мене (як і від інших гостей) зазвичай трималася подалі, а при спробах взяти її швидко вислизала з рук. Я не наполягала, бо з нав’язливими гостями кицюня не церемонилася: якщо щось не так, відразу била лапою з гострими пазурами.
А того разу, коли я сіла на стілець збоку від дивану, вона сама підійшла і сіла на диван недалеко від мене, а потім лягла ближче, витягнувши голову в мій бік… Це було несподівано. Зацікавившись її поведінкою, я пересунула стілець в інше місце – і киця, як стрілка компаса, змінила напрямок лежання. Вона явно відчувала відкриту на мене енергію – і їй це подобалося )))
А коли пізніше я одержала посвяту в цілительську систему Сол-Райн, то поруч зі мною знайшлася ще одна любителька енергетичних потоків. Киценька була норовлива, на руки не йшла, при спробі утримати її сильно дряпалася і в цілому була не дуже людиноорієнтованою. І ось саме вона виявилася дуже чутливою до потоків енергії, які були призначені для людей, а не для тварин.
Якщо я, відкриваючи потік на саму себе, стояла поруч із диваном, то киця намагалася з нього дотягтися до мого попереку, ставила на нього лапки. А якщо поряд не було ніякого підвищення, то вона ставала на задні лапи, а передніми спиралася на мої ноги, тяглася вгору – і в якийсь момент, переповнена почуттями, починала покусувати мені пальці рук («А що ще можна зробити з оцим хорошим, що йде ось зараз від людини? Хіба що з’їсти!»). Коли я працювала енергетично з її хазяйкою, киця влаштовувалася ближче, щоб і собі щось одержати в процесі.
У перші дні після того, як кицюня та її хазяйка переїхали в інше місто, в момент відкривання енергетичних потоків мені навіть не вистачало відчуття дотику біленьких лапок, якими кішечка зазвичай спиралася на мене, тягнучись вгору, щоб опинитися ближче до джерела енергії.
На світлині – киця Кася в момент, коли вона змінила напрямок лежання. Як стрілочка вказує на мене )))
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
