Процес підлаштування вищого я до тіла людини може супроводжуватися різними ефектами. У мене одним з яскравих маркерів такого процесу стає миттєве загострення нюху ))) Уперше я це помітила три роки тому. Шукаючи можливості тихенько побути на самоті, я йшла до парку, сідала там на лаву під соснами (я її так і називала — «лава для медитацій») — і в якусь мить починала відчувати запахи гостріше, навіть чула ті, яких до того зовсім не було.
Майже одразу здогадалася, що це означає, і почала сприймати цей момент як маркер зближення з вищою я. Із часом це стало відбуватися і поза процесом медитації. Ось так іду собі стежкою парку, роззираюся навколо — і раптом відчуваю, як гостро пахне земля… «Я почула! Тут дійсно варто погуляти разом, поглянь, як гарно навколо», — звертаюсь я тоді до своєї вищої я.
А нещодавно аж смішно було. Я сиджу в парку, дивлюся через стежку на озерце, думаю про свою вищу я, радію, що в її житті відбулася важлива подія, – і раптом чую запах сосон! Але звідки? Поруч зі мною такого дерева немає! А запах є ))) Іду до найближчих дерев позаду, вишукуючи, що б це могло так пахнути. Може, так пахне он та велика туя? Ні, там і близько цього запаху немає. Проходжу далі між деревами: о, там є модрина, може, це вона? Підношу до носа гілку — та ні, не вона… Тоді вертаюся назад і йду в інший бік, до дерев біля озерця… Ну десь же це має бути, я ж чую! І раптом бачу між листяними деревами стовбур сосни. Але ж яка відстань…
Хоча чому дивуватися? Чим більше вища я освоює моє тіло, тим більш вираженим стає цей прояв її зближення зі мною.
На світлині: сосну я знайшла зліва від озера, за тією великою вербою )))
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
