У повістях Ерієма, які я розглядаю як багатюще джерело відомостей про тонкий світ, в описах першого контакту вищого я з людиною велика увага приділяється «сигналам у тіло», які стають для людини підтвердженням того, що вона дійсно говорить зі своїм вищим я.Ось, наприклад, зі «Слідів на стежині»:
— (…) Я і є твій внутрішній дух. Як тобі таке відкриття?
— Очманіти, — тільки й сказав Хін-Доурі, намагаючись зрозуміти, чи не сниться йому і чи не мало це бути якось інакше. Але як?
— Не кожна людина може ось так почути, але ти дуже здібний, Хін-Доурі, навіть більше, ніж я думав…
— Як мені зрозуміти, що я… не збожеволів, що це мені не мариться?
І відразу Хін-Доурі відчув гострий укол у центр грудей і якесь ще більш відчутне, ніж раніше, тепло, що розлилося по всьому тілі. Завібрували руки і водночас стиснуло скроні — це відчуття вже було йому знайомим, але зараз воно було навіть яскравішим, ніж зазвичай, наче в груди його із чималою силою штовхнули. (…)
— А як я дізнаюся, що це… я не сам роблю?
— А ти можеш таке повторити? Спробуй!
Хін-Доурі спробував якось напружити м’язи в центрі грудей, але нічого схожого не вийшло, як і зі скронями — у них від його зусиль тиск тим більше не з’являвся, до того ж він навіть не розумів, куди саме ці зусилля слід докладати. Стало зрозуміло, що як мінімум цей сигнал він справді не може відтворити».
У героїв творів Ерієма контакт починається з діалогу: вони вловлюють слова вищого я, а виразні тілесні сигнали з боку вищого я стають способом підтвердити, що людина не розмовляє сама із собою.
А ось у мене взаємодія з вищою я почалася саме з її впливу на тіло. Я відразу зрозуміла, що не сама це роблю, але спочатку сприйняла свої тілесні реакції як відгук на дію енергетичних потоків космоенергетики, і лише через два з половиною місяці зрозуміла, що відбувається (завдяки тому, що читала в той період матеріали групи, у якій висвітлювалося, як взаємодіють людина і її вище я). А далі залишалося обговорити з вищою я знаки «так», «ні» і «частково». Тепер я могла ставити запитання, що передбачають підтвердження або заперечення, а в більш складних випадках пропонувала запитання в тій формі, що використовується в тестах: перераховувала 3–4 відповіді та просила через «так/ні» вибрати, яка з них ближче до того, що вища я хоче мені повідомити, а далі вже уточнювала отриману відповідь.
І ось у такий спосіб мені вдалося дізнатися чимало. Були, правда, у мене і несподівані проблиски думок, які я визначала як такі, що походили від вищої я, але їх можна було перерахувати на пальцях однієї руки. А ще в той час я «вгадувала» — цей спосіб застосувала декілька разів, щоб з’ясувати імена нещодавніх втілень вищої я: ставила їй питання, промовляла перший варіант, що прийшов мені в голову, і запитувала, так чи ні. Майже завжди виявлялося «так» з першого разу)))
Згодом у нас сформувався ще один спосіб передачі інформації, теж через реакції тіла, але з розширеним діапазоном знаків (саме таким чином вища я пожартувала щодо ацтекських символів). Щоправда, цей спосіб ми використовували не дуже довго.
А потім з’явилося щось нове… Звертаючись до вищої я, щоб щось їй повідомити (і не чекаючи в цей час відповіді), я стала вловлювати коротенькі проблиски думок, які з подивом кваліфікувала так: «О, це я зараз знову подумала так, як могла б мені відповісти на мою репліку моя вища я, якби вона захотіла сказати, а я могла б її почути!
«Це я придумала, як могла б вона… якби я…» — ну так, адже я не можу почути своє вище я, не маю цієї здібності, це інші можуть, а я ні. А потім одного разу я прочитала на сторінці в колеги, Єви, виклад одного епізоду, коли вона сама зверталася до свого вищого я, і мене осяяло: а якщо насправді я сприймала слова вищої я? Якщо це її короткі репліки долітали до моєї свідомості? А я не давала їй шансу бути почутою, мені навіть не спадало на думку запитати, чи не від неї виходили ті слова, настільки я була впевнена, що це мої власні думки… Уявляю, як було вищій я раз-по-раз наштовхуватися на це моє «я сама собі відповіла», але вона все одно пробувала знову і знову. Аж поки я не зрозуміла нарешті, що відбувається.
Картина June Stratton
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
