Покажу ще один уривок зі своїх записів про історії втілення душі. Канву цієї історії я дізналася три роки тому, а підштовхнула мене до цього іспанська пісня, почута майже випадково (я шукала пісеньки для наймолодших, але з цікавості відкрила посилання на різдвяні пісні). Пісенька вразила мене, я її переслухала кілька разів, знайшла текст, переклад, спробувала проспівати подумки один раз, другий… Самій було дивно: чому я так вчепилася в неї? Так, приспів незвичний (риби в річці п’ють воду, щоб побачити народження бога), але це не пояснювало мою зацикленість. І так, я подумала: а раптом мій інтерес пов’язаний зі спогадами вищої я? Раптом вона стикалася із цією піснею під час якогось втілення? Тому я запитала в неї — і в загальних рисах дізналася про життя чоловіка, який цю пісню знав і любив. А більш докладно я виклала його історію вже через рік. Не вважаю це оповідання завершеним, там є що доробляти, але початок покажу, тут про те, як вище я може відчуватися людиною.
«— Діє-є-є-єго!
Це було останнє, що почув хлопець, перш ніж провалився в пітьму болю. Із часом біль минув. А темрява зосталася…
«Добре, що хоч живим залишився, — говорили в містечку. — Хай добре подякує своєму янголу-хранителю».
З того часу хлопець став відчувати янгола поруч із собою. Коли Дієго залишається на самоті, янгол приходить і кладе безтілесну долоню на його груди — і тоді по тілі розливалося тепло, а часом відчувається, що небесна істота обнімає його тендітними крилами, ніби прагнучи захистити від усього світу. Цікаво, як він виглядає? Якби ж він міг побачити… А чи приходять янголи до інших людей? Ну, окрім святих… Довкола ніхто про це не згадував, але що з того? Адже і сам він нікому не розповідає про свого. Навіть священику, якого хлопець дуже поважає.
Дієго годинами пропадає в церкві, уважно прислухається до всього, що там читають і співають. Така увага ще більше посилила прихильність до нього священика, який охоче пояснює підліткові незрозумілі речі. У Дієго гарна пам’ять: за декілька років він вивчив увесь річний цикл церковної служби.
Правда, останнім часом Дієго все більше залишається на самоті. Відсилає служника, який за наказом батьків супроводжує його всюди, а потім сідає під деревом, слухає шелест віття і співи птахів, розгладжує пальцями листя і пелюстки квітів. Дієго відчуває: янгол прислухається до світу разом з ним. І разом з ним міркує над тим, що робити далі…
Дієго хоче служити Богу. Він упевнений: янгол допоможе йому».
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
