Це спогад про випадок дворічної давності. У цей час я страждала від того, що не можу «нормально» чути свою вищу я, щоб увійти в повноцінний діалог з нею у своїй свідомості. Я старанно дотримувалася рекомендацій щодо того, як почути вище я, але результатом була лише втома і розчарування у власних можливостях.І от вища я запропонувала мені дуже дивний варіант передачі інформації – через реакції тіла, але з розширеним діапазоном знаків. Він працював, так можна було передати багато чого, але як же це було повільно… Хотілося швидше. Я знову зробила спробу почути голос вищої я у своїй свідомості, знову в мене нічого не вийшло – і я запитала: «Так що, найближчим часом будемо лише повільним способом спілкуватися?» Вища я відповіла «так», а потім несподівано додала тим самим повільним способом: «Інакше ацтекськими символами можемо говорити!»
Для розуміння мені вистачило перших двох слів – і в мене затремтіли коліна… Я одразу почала порпатися в пам’яті, намагаючись пригадати, що я знаю про ацтекську писемність з часів університетського курсу про історію світової культури. Та нічого я не пам’ятала, крім того, що все це дуже-дуже складно… І чи зможу я взагалі побачити ці знаки, якщо вища я показуватиме їх? Чи зможу розпізнавати? Ну нащо ж так енерговитратно?! Це ж буде незрівнянно повільніше, ніж тим способом, яким ми з нею зараз користуємося…
І тільки після цього я зрозуміла: та це ж був жарт! Ну, чула ж я від свого вчителя, що у вищих я є почуття гумору. І ось тепер сама переконалася в цьому )))
Ілюстрація: сторінка Codex Laud
Автор публикации
https://glubina.space/povist-pid-temnimi-zoryami-zmist/
https://glubina.space/u-prominni-svitanku-povist-iz-ciklu-pro-vtilennya-otael/
